Експозиція Музею народознавства складається з наступних розділів:
- Духовний світ людини;
- Сільське господарство і промисли;
- Одяг і рушники;
- Світлиця;
- Святий кут;
- Побут;
- Керамічні вироби.
Зайшовши до музею, відвідувачі занурюються в неповторну атмосферу духовної спадщини нашого народу. В експозиціях музею представлені цікаві автентичні експонати. В першій експозиції вони можуть побачити такі музичні інструменти як: кобзу, бандуру, гармонь та гуцульський народний інструмент – трембіту, дізнаються про духовний світ дитини, адже в музеї представлена велика кількість старовинних дитячих іграшок.
В розділі «Сільське господарство та промисли» відвідувачі можуть побачити знаряддя праці селян – ціп, прядка, серп, рубель, рогачі, гребінь, днище тощо. Також представлені елементи кінської упряжі: дуга, хомут та черезсідельник. Поряд із землеробством та тваринництвом серед українського населення здавна розвивались і промисли - збиральництво, полювання, рибальство, бджільництво.
Здавна невід’ємною рисою господарського життя було ткацтво. Тому в експозиції Музею народознавства представлений ткацький верстат середини ХІХ столітя. В давнину без нього не обходилась жодна родина, проте з розвитком фабричного виробництва їх призначення змінилося. Замість тканини на них починають виготовляти доріжки - теж характерну рису побуту нашого народу.
І звісно як уявити українську садибу без рушників. Їм в давнину надавали не лише побутове а і магічне значення. Особливе значення мав рушник «Родове дерево», який був символом роду, його оберегом. Серед експозиції музею ми бачимо рушники з різних регіонів України: Полтавщини, Закарпаття, Галичини, тощо. Кожен мав неповторні візерунки, свій стиль та кольори. Окрасою колекції музею є одяг. Ми можемо побачити вбрання нареченої початку ХХ століття, свитки, корсетки, сорочки, прикраси.
Перлиною нашого музею є макет української світлиці. Світлиця для людини ставала всім: і храмом, і лагідним родинним затишком, і Батьківщиною. Це місце, де можна відпочити і потрапити у світ трав, материнської колискової, минулого нашого народу. І хоч вже оновився світ, повиростали будинки, розкішні вілли, однак ми бережемо для нащадків таку світлицю, якою вона була кілька століть назад.
Жодна світлиця не могла бути без ікон. Ікони були різні: писані, мальовані, різьблені. В українських родинах вони передавались із покоління в покоління. У кожній хаті для ікон відводили найпочесніше місце – покуть, або красний кут. Ще з давнини існує традиція влаштовувати в оселі домашній вівтар. В нашому музеї теж міститься чимала колекція ікон, кожна з яких відрізняється одна від одної та несе велику духовну цінність. В святому куті представлені такі ікони: Спаситель, Святий Дмитро, Свята Трійця, Неопалима Купина, Свята Мучениця Варвара, Святий Юліан, Божа Матір Охтирська, Святий Сергій та інші.
Цікавим для відвідувачів буде розділ присвячений народному побуту. Тут зібрані предмети домашнього вжитку ХІХ – початку ХХ століття – праски, ліхтарі, рубелі, коромисла та інші речі без яких господиня того часу не уявляла господарювання. Про важку працю селян відвідувачі зможуть дізнатися, оглянувши зернобійки та маслобійки, які використовували в ХІХ столітті. Цікавим для гостей буде і майстер – клас прядіння на прядці.
Пройшовши по колу весь музей відвідувачі зупиняються перед експозицією керамічних виробів, серед яких як стародавні так і сучасні роботи з двох центрів керамічного виробництва – с. Опішне і с. Межиріч. Завдяки наполегливій праці пошукачів в музеї представлена значна за обсягом колекція керамічних виробів, серед яких як побутова кераміка початку ХХ століття так і унікальні авторські експонати, сувеніри, кахлі для печей, посуд, тощо.
На окремому подіумі в центрі музею знаходиться експозиція меблів виготовлених з лози. Вона нагадує відвідувачам про ще один майже забутий промисел – лозоплетіння. Виник він у давнину – коли почалося освоєння півдня України. В степу відчувався брак деревини і тому люди почали використовувати лозу як будівельний матеріал. З неї виготовляли майже все – від посуду і меблів до стін будинків.
Окремою сторінкою історії нашого музею є книга відгуків в якій залишили свої відгуки відвідувачі. Серед них ми можемо побачити як строки виведені дитячою рукою, так і відгуки перших осіб нашої держави, діячів культури, освіти та мистецтва. Залишили в ній свої відгуки народні депутати України Генадій Удовенко, Володимир Бондаренко, президент Міжнародного центру гуманної педагогіки Шалва Амонашвілі, гості з Японії, Польщі, Канади та США.
