Нещодавно у КЗ СОР «Лебединський педагогічний коледж імені А.С.Макаренка» в рамках декади циклової комісії дошкільної педагогіки, психології та окремих методик був проведений семінар-практикум з формування вольових якостей у дітей дошкільного віку на тему «Хочу –можу-треба», зорієнтований на вимоги державного стандарту в дошкільній освіті.
15 жовтня 2019 року студенти 511 групи Лебединського педагогічного коледжу разом з наставником О.Л. Степанковою відвідали Лебединський краєзнавчий музей.
Педагогічні династії – наша гордість. Вони роблять величезний внесок до справи освіти й виховання студентської молоді – майбутніх громадян України.
Можна тільки порадіти тому, що в нашому коледжі працюють та навчаються студенти з вчительських династій. Це люди, для яких освітянська справа стає долею і передається з покоління в покоління як естафета добра, людяності, щирості.
Відповідно до заходів, спланованих до 90-річчя КЗ СОР «Лебединський педагогічний коледж імені А.С. Макаренка» та в рамках декади наставників груп відбулася історична фотосушка «Педагогічні династії».
Лунін Павло Михайлович (30.VI.1925, с. Попівка Пирятинського району Прилуцької округи Полтавської губернії (нині – с. Вознесенське Згурівського району Київської області) знаний український педагог та освітянський керівник, Заслужений учитель УРСР. Учасник бойових дій Другої світової війни. Серед багатьох його нагород дві медалі «За відвагу», орден Вітчизняної війни І ступеня, орден Трудового Червоного Прапора, орден «За заслуги» ІІІ ступеня, орден Богдана Хмельницького та інші.
Усі Луніни можуть своїм прізвищем пишатися, оскільки це сімейне найменування є чудовим пам’ятником слов’янської історії та культури. Прозванням Лунь (вид сов, що мають світлий попелястий колір), від якого й походить це прізвище, у давнину удостоювали людей, що рано посивіли. Невипадково у наших предків з’явилося прислів’я: «Сивий, як лунь».
Спомини цієї відомої людини «Я завжди в житті залишався розвідником» підготував до друку член Національної спілки письменників України Василь Пазинич.
Мова – одне з найцінніших надбань, які створили й залишили наші попередники. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато скарбів, якими пишається наш народ.
Кожен громадянин України сьогодні, як ніколи відчуває свою причетність до свого народу, до своєї мови. Бо мова – це той інструмент, який об’єднує націю у єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. Життя мови залежно від народу, який несе її у своїй душі, у своїх звичаях, традиціях, у піснях і у своїй культурі.
Рідна мова – це мова батька, мова мами, це мова народу, рідна мова – це мова серця. Живе наша мова – і наш голос звучить у вселенському хорі народів. Отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша єдність. Бо наша мова – це ми – українці, добрий, чесний, працьовитий народ, що тисячоліттями живе на берегах Дніпра і Дністра, від сивих Карпат до Чорного моря.
16 жовтня 2019 року в коледжі проведено планове тренування з питань пожежної безпеки з евакуаційними заходами. До тренування залучені працівники та студенти закладу під керівництвом директора Білокобильської Л.
Відкрите засідання дискусійного клубу-лекторію «Сімейна абетка» для 4-х курсів
09 жовтня в Лебединському педагогічному коледжі імені А.С. Макаренка в рамках проведення декади наставників груп відбулося відкрите засідання дискусійного клубу-лекторію «Сімейна абетка» на тему «Планування сім'ї, шлюб», яке підготували та провели студенти 341-142 групи.