Життя людини  - це книга, сторінки якої пишуться не лише часом, а й щоденною працею, любов’ю та безмежною відданістю обраній справі. Саме такою була Валентина Іванівна Кубрак  -  людина, чий земний літопис розпочався 6 лютого 1952 року в мальовничому селі Курган на Сумщині в родині, де з дитинства вчилася працьовитості, щирості та любові до рідного краю. У серці дівчини народилася велика мрія — стати вчителем.

Шлях до покликання розпочався у 1967 році в стінах Лебединського педагогічного училища імені А.С. Макаренка, яке стало для неї справжнім життєвим орієнтиром. Після отримання диплома у 1971 році Валентина Іванівна розпочала свій професійний гарт, працюючи вихователем у селі Піски та згодом у Липовій Долині. У кожному дитячому колективі вона залишала частинку своєї доброї душі, водночас ніколи не припиняючи власного розвитку. Попри сімейні клопоти, вона здобула вищу філологічну освіту в Сумському державному педагогічному інституті, що дозволило їй у 1978 році стати вчителем української мови та літератури.

Доля назавжди пов’язала її з Лебедином, де вона понад десять років віддала школі №6, проявивши себе як талановитий філолог та справжній лідер методичного об’єднання. Її глибока фаховість була настільки помітною, що у 1984 році вона повернулася до рідного педагогічного училища вже як викладач. Протягом тридцяти трьох років Валентина Іванівна була серцем і душею цього закладу. Обіймаючи посаду заступника директора з навчально-виробничої практики, вона не просто керувала - вона надихала майбутніх педагогів, навчаючи їх не лише методиці мови чи каліграфії, а й вмінню мислити критично, творити та вірити у власні сили.

Валентина Іванівна була педагогом-новатором, чиї заняття завжди були живими та змістовними. Вона опікувалася працевлаштуванням випускників, щиро вболіваючи за майбутнє кожного, а її високий професіоналізм був відзначений званням «викладач-методист». Проте понад усі титули вона цінувала людяність: вчила жити по совісті та понад усе любити рідне слово.

Навіть зустрівшись із тяжкою хворобою, вона залишалася втіленням стійкості та життєлюбності. Сьогодні ми схиляємо голови перед пам'яттю Людини з великої літери, чия мудрість стала частиною кожного її студента.

Її земний шлях завершився, але вона продовжує жити у дзвінких голосах молодих вчителів, яким вона дала путівку в життя,  в кожному теплому спогаді, що навіки оселився в наших серцях.

Світла пам’ять!