"Цінність життя не в тому, скільки днів ти прожив, а в тому, як ти їх прожив."

Авраам Лінкольн.

Кожен з нас пройшов складний шлях від першого шоку до усвідомлення факту: в Україні триває війна. Ми всі намагаємось адаптуватися до нових реалій і цей процес сам по собі доволі болісний, бо супроводжується регулярними травмуючими подіями. Це створює додаткове навантаження на нестабільний психоемоційний стан людей. Кожен з нас шукає спосіб, який допоможе зібрати себе докупи, якимось чином впорядкувати своє життя та відновити внутрішні ресурси.

У психології такий спосіб допомоги самому собі вбачають у арт-терапії, що являє собою методику лікування за допомогою художньої творчості. У такі нелегкі часи ми повинні підтримувати один одного, знаходити можливості хоч на невеликі проміжки часу розслабитися і зануритися у свій внутрішній світ. Саме тому викладачі циклової комісії соціально-педагогічних та суспільних дисциплін мали чудову можливість взяти участь 30 січня 2025 року у арттерапевтичній зустрічі «Моє життя як картина», яку організувала і провела соціальний педагог, викладач освітньої компоненти Психологія соціальної роботи Світлана КОВАЛЕНКО.

Учасники зустрічі занурилися у світ творчості, самовираження та гармонії, адже наше життя, як і картина, складається з різних барв, штрихів і композицій. Є світлі моменти, які гріють душу, а є й темні, які додають глибини й досвіду. Ця унікальна можливість через творчість поглянути на себе з боку, спонукала учасників висловити свої емоції, відкрити внутрішній світ і, навіть, віднайти відповіді на важливі питання.

Світлана Леонідівна підібрала цікаву вправу для ближчого знайомства «Для мене життя – це…», де кожен учасник підбирав асоціацію до свого життя. Техніка «Моє життя як…» сприяла усвідомленню власного життя, його основних сфер, ставлення до життя, проводячи аналогію з дорогою, річкою, горою, їжею, вогнем та грою. Крім того, усі присутні мали унікальну можливість продіагностувати своє ставлення до життя під час гри-діагностики «Синій птах». На завершення зустрічі кожен учасник здійснив рефлексію свого життя, його головних цінностей, а, часом, навіть, повчальних уроків, які змінили нас як зовнішньо, так і внутрішньо, і висловили подяку через методику проективне речення «За що я хочу подякувати життю».

Отож, життя триває, за що ми всі йому безмежно вдячні, і окремо величезна подяка Світлані Леонідівні за чудово організовану зустріч та можливість відволіктися від буденних справ і здійснити переоцінку свого життя, яка така важлива в сучасних нелегких умовах війни.

Вікторія ПРУДНИК,

голова циклової комісії викладачів соціально-педагогічних та суспільних дисциплін