150 років тому, 25 лютого 1871 року, в метричній книзі Новоград – Волинської Преображенської церкви з’явився запис про народження Лариси Петрівни Косач – Лесі Українки. Тут, на Звягельській землі, вона вперше побачила життя, сонце, почула рідне слово. Тут у її душі вперше народилося ще не назване тоді почуття любові до свого народу, безмежної любові до рідної землі – України.  Звідси Леся пішла в широкий світ життя.

Студенти 121 групи інформували про сильну духом, пройняту прометеївським вогнем любові до людей Лесю Українку. На прикладі поетичних творів доводили, що найвірнішою й найглибшою любов’ю поетеси була її рідна земля. Мужність, незламна воля, пристрасність переконань, бойовий темперамент, глибока чутливість і оптимізм, безмежна віра у творчі сили народу, цілеспрямованість і боротьба за світлі ідеали – визначальні риси письменниці. Вона була полум`яним борцем за визволення рідного краю, за свободу людської думки.

Студенти переконували, що так щиро, глибинно сприймати красу рідної землі, помічати кожну деталь пейзажу, захоплюватися нею, бути справжнім патріотом повинен кожен з нас.

Людмила  БІДНА, викладач

філологічно-гуманітарних дисциплін