«Прийде день, коли усі нації цього континенту, зберігши свої характерні риси та славну індивідуальність, зіллються в Союзі вищого порядку та створять Європейське братство ...». Віктор Гюго сказав ці пророчі слова у 1849 р. Знадобилося більше століття, щоб ідея, яка здавалася утопічною, почала здійснюватися.
Європейська інтеграція – це процес політичної, юридичної, економічної (а в деяких випадках – соціальної та культурної) інтеграції європейських держав. На даний момент європейська інтеграція досягається в основному за рахунок розширення Європейського Союзу та Ради Європи.
Вперше процес європейської інтеграції набув інституційного оформлення на рівні економічної інтеграції в межах однієї галузі. 9 травня 1950 р. міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував створити спільний ринок вугільної і сталеливарної продукції західноєвропейських країн. «План Шумана» був реалізований 18 квітня 1951 року підписанням Паризького Договору про створення Європейського об’єднання вугілля і сталі. Членами нової організації стали Франція, ФРН, Італія, Голландія, Бельгія та Люксембург.
25 березня 1957 р. члени ЄОВС підписали в Римі договори про утворення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Європейського об’єднання з атомної енергії (Євратом). Вони набули чинності 1 січня 1958 р. і ввійшли в історію як «Римські договори». Метою ЄЕС визначалося усунення внутрішніх торговельних бар’єрів (створення зони вільної торгівлі), створення митного союзу і, нарешті – створення спільного ринку (забезпечення вільного руху по території країн-учасниць товарів, послуг, капіталу, робочої сили). Метою Євратому визначалась співпраця країн-членів у використанні ядерної енергії у мирних цілях.
8 квітня 1965 р. було підписано Договір про злиття виконавчих органів ЄОВС, Євроатому та ЄЕС. Була створена єдина структура інститутів, що забезпечують розвиток європейської інтеграції.
На початку 70-х років розпочався процес розширення ЄЕС: у 1973 р. до нього увійшли Велика Британія, Данія, Ірландія, у 1981 р. – Греція, у 1986 р. – Іспанія та Португалія.
7 лютого 1992 р. у м. Маастрихті (Нідерланди) було підписано Договір про Європейський Союз (ЄС), який набув чинності 1 листопада 1993 р. В економічному сенсі прийняття Договору означало курс на завершення формування єдиного внутрішнього ринку та перехід до реалізації ідеї економічного та валютного союзу.
До складу Євросоюзу продовжували долучатись країни Європи: 1995 р. – Фінляндія, Австрія та Швеція; 2004 р. – Польща, Угорщина, Чеська Республіка, Словаччина, Словенія, Кіпр, Мальта, Естонія, Литва, Латвія; 2007 р. – Болгарія і Румунія; 2013 р. – Хорватія.
Особливу роль у цьому процесі відіграло укладення у 1997 році Шенгенської угоди про вільне (безвізове) пересування громадян у межах ЄС.
1 січня 2002 р. до готівкового обігу введена єдина грошова одиниця – євро.
17-18 червня 2004 р. на Саміті ЄС у Брюсселі було схвалено текст Конституції Євросоюзу. 29 жовтня 2004 р. Угоду про Конституцію підписали глави держав та урядів 25 країн-членів ЄС у Римі.
У грудні 2007 глави держав і урядів ЄС підписали Лісабонський договір про реформу Європейського Союзу. Він ставить ЄС на нову договірну основу і має зробити його демократичнішим, прозорішим і ефективнішим.
Зі здобуттям Україною незалежності поступово визначився головний вектор її розвитку – інтеграція до європейського співтовариства. Євроінтеграційна ідея є свідомим і природним стратегічним вибором українського суспільства, підтвердженим багатьма випробуваннями. Європейська інтеграція України – складний, багаторівневий, поступовий процес в різних сферах – політичній, економічній, соціальній, культурній.
Відповідно до статті 49 Договору про Європейський Союз будь-яка європейська держава, включаючи і Україну, може стати членом Євросоюзу за умови, що відповідає таким критеріям, як свобода, демократія, принцип верховенства закону, дотримання прав і свобод людини. Сьогодні основою стосунків Україна – ЄС є Угода про Асоціацію України з Європейським Союзом. Важким і трагічним був шлях до підписання Угоди – Євромайдан, Революція Гідності, агресія Росії проти України.
21березня 2014 року – підписана політична частина Угоди. 27 червня 2014 року – підписано повний текст Угоди про Асоціацію України з Євросоюзом. 16 вересня 2014 року – Верховна Рада України ратифікувала Угоду про Асоціацію. Синхронно відбувалась ратифікація Угоди про Асоціацію у Страсбурзі Європейським парламентом.
Починаючи з 11 червня 2017 р. діє безвізовий режим між Україною та Європейським союзом.
Європейський Союз для виконання найрізноманітніших проєктів надав нашій державі суттєві кошти – це програма ядерної безпеки (включаючи Чорнобильський фонд «Укриття»), програма транскордонної співпраці, програма паливного дефіциту, торгівельні і регіональні програми, освітні програми ЄС для України та інші.
Для України європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки.
Євроінтеграційні прагнення України у сфері освіти і науки відображені в реформах Міністерства освіти і науки України. Вони покликані покроково утвердити кращі стандарти європейської освітньої і наукової традиції в українському суспільстві. З 2005 року Україна є повноправним учасником Болонського процесу, головною метою якого є створення загальноєвропейської освітньої системи. Тісна співпраця у галузі культури дає змогу українцям брати участь у конкурсі «Євробачення».
Запрошуємо перейти за посиланням і долучитися до вебквесту.
Викладач соціально-економічних дисциплін Тетяна Пархоменко.
