Через загрозу поширення коронавірусу COVID-19 й необхідність самоізоляції у школах оголосили канікули, а навчальний процес у закладах фахових передвищої освіти перевели на дистанційну форму. Своє звичне життя змінили не лише діти, але і їхні батьки. До слова, перед останніми постає чимало питань – як правильно організувати дистанційне навчання та як не погіршити стосунки з дітьми.

З березня місяця Україна працює у новому форматі і це виявилось нелегким випробуванням для всіх учасників освітнього процесу. Ми всі не були готові до цього ні організаційно, ні технічно, ні психологічно. Оцінюючи те, чого вдалося досягнути за цей період, треба пам’ятати, що ми всі знаходимося в напрузі, відчуваємо тривогу від загальної невизначеності ситуації і змін у повсякденному житті. Фактично нам доводиться адаптуватися до геть іншого режиму і відмовлятися від багатьох звичок, напрацьованих роками.

  Пандемія COVID-19 змінили спосіб життя сімей. По всьому світу повсякденне життя було поставлено на паузу. Соціальна дистанція є обтяжливою для всіх, особливо для підлітків, які звикли спілкуватися з друзями чи однолітками. Тому психологи дали поради, як батьки можуть допомогти своїм старшим дітям пройти через це.

Надаємо вашій увазі декілька порад батькам для налагодження стосунків з підлітками

1. Не навчайте того, із чим ви не обізнані, не соромтеся, якщо чогось не знаєте. Пообіцяйте з цим питанням розібратися й обов'язково це зробіть.
2. Не сприймайте дитину як власність, не ростіть її для себе. Ваша мета - викохати її для життя серед людей.
3. Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те, що вона робить, із кращого, а не з гіршого боку.

Залишайте за нею право на помилки. Лише припускаючись помилок, дитина набуває вміння самостійно їх виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Людина змалечку повинна відчувати свою значущість. Лише тоді з неї виросте творча, упевнена у своїх силах, відповідальна особистість.
5. Будьте терплячими, ставтеся терпляче до дитячих поривів: по-перше, розвиток особистості — це випробування не лише для вас, батьків, а й для дитини, тому виховуйте її вимогливою любов'ю; по-друге, ваша нетерплячість — це ознака слабкості, перший показник невпевненості у собі.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, однак пам'ятайте: успіх у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю.
7. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина набувала досвід у спо­кійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або дочка потроху вчаться самостійності.
8. Виключіть зі своєї практики вислів: «Роби, як я наказав!», замініть цю форму вимоги іншою: «Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь». Дитина повинна звикнути діяти не за вказівкою (навіть батьківською), а тому, що це доцільно, розумно, потрібно для чиєїсь вигоди.
9. Оцінюючи дитину, кажіть їй спочатку про те, що вас у ній радує, а вже потім про те, чим ви особисто не задоволені. Ніколи не порівнюйте свою дитину із сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте, якою вона була вчора та якою є сьогодні. Це допоможе швидше опанувати ази батьківської мудрості.
10. Пам'ятайте! Для дитини ваше ставлення до своїх батьків є найкращим прикладом того, як треба ставитися до вас!
11. Організовуйте сімейне життя так, щоб не лише ви мали обов'язки перед дитиною, а й вона перед вами. Дайте їй зрозуміти, що ви також потребуєте її посильної допомоги.
12. Уникайте конфліктів, щоб не провокувати свою дитину.
13. Зважайте на те, що дитина вже виросла і має право на власну думку, а грубість, можливо, — це намагання позбавитися вашої опіки.
14. Найбільше підлітки не люблять батьківських повчань. Тому ефективнішою буде спокійна, увічлива розмова без категоричних оцінок і настанов.
15. Батьківський авторитет для дитини має бути непохитним.

Якщо дорослі демонструють нестримність, істерію, непослідовність — важко чекати від дитини кращої поведінки.

16. Підліток хоче відчути себе дорослим, самостійним, його дорослість проявляється у поведінці всупереч волі батьків. Коли підліток відчуває, що його думку поважають, радяться з ним, наголошу­ють на його значущості в сім'ї, тоді він зосереджуватиме увагу на своїй дорослості іншим способом, поважатиме думку близьких.
17. Підлітку потрібне переконання, що він не байдужий для до­рослих, його розуміють і намагаються допомогти у складній ситуації.