Це Голокост – всього одне лиш слово,

Та його сенс – пекучий болі жар,

Вбивали всіх!.. старого і малого,

І мало хто життя порятував.

Зникають покоління, які пережили страхіття масових знищень, жахливу трагедію людства – Голокост. Поволі відходить страх… Пам’ять поступово заспокоюється… Натомість виникає занепокоєння, що невдовзі все це відійде в забуття. Але ми не повинні цього допустити.

Кров мільйонів невинних людей не дає нам права забути про одну з найбільших трагедій XX століття... Молодь повинна знати і пам’ятати ці страшні сторінки історії людства, нашої історії.

З 2000 року всі країни Європи, які підписали Стокгольмську декларацію, 27 січня відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

На превеликий жаль, Голокост не обійшов стороною Україну. Разом із міжнародною спільнотою Україна вшановує жертв цієї страшної трагедії.

Повертатися до чорної сторінки історії хоч і важко, та все ж потрібно, аби не забувати, до чого може призвести жорстокість одних та байдужість інших.

Студенти 521 групи Тупікіна Анастасія та Долженко Валерія підготували та провели інформаційні п’ятихвилинки для студентів 1-х курсів, приурочені Міжнародному дню пам’яті жертв Голокосту.

З повідомлень студенти дізналися про одну з найтрагічніших сторінок історії людства. Увазі студентської аудиторії були представлені факти про жахливі катування та знищення людей в таборах смерті, масові розстріли в Бабиному Яру, що став трагічним символом Голокосту в Україні, про Праведників народів світу, які, ризикуючи своїм життям, рятували життя іншим.

Викладач соціально-економічних дисциплін Пархоменко Т. М.