Одним із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу був голодомор 1932-1933 років. Безпосередньо його причиною було насильницьке вилучення хліба в селян, яке переросло у справжній геноцид проти українського народу. Крім вилучення власне хліба в Україні були запроваджені натуральні штрафи. Селами рискали буксирні бригади, які відбирали все їстівне в напівживих людей. Влада взяла на себе конфіскацію продовольчих товарів. За крадіжку колгоспної чи кооперативної власності передбачався розстріл або позбавлення волі терміном не менш, як 10 років із конфіскацією майна. І це в той час, коли люди пухли із голоду…
Точну цифру людських втрат від голодомору 1932-1933 років установити неможливо. Дослідники з'ясували, що щодня помирало близько 25 000 безневинних людей, щогодини – 1 000 людей, щохвилини – 17 людей. Загалом втрати становили від 3,5 до 12 млн. осіб. Навіть в умовах агресії російської федерації не можна забувати про такий страшний злочин.
З історичних джерел відомо, що через велику кількість померлих їх навіть не хоронили. Опухлі мертві тіла жорстоко скидали в одну яму. Спогади про ці страшні дні і зараз викликають сльози в очевидців, але тоді це нікого не хвилювало. Адже головним результатом колективізації став здійснений індустріальний стрибок, за який заплачено занадто дорогою ціною: жертвами насильницького розкуркулювання і голодомору, втратою селянами відчуття господаря, тривалою деградацією та дезорганізацією сільського господарства.
Нехай померлі душі знайдуть спокій, а наш обовˈязок зберегти пам'ять про них для майбутніх поколінь. Традицією нашого коледжу стали вечори пам'яті жертв голодомору. У цьому році він відбувся 23 листопада. Студенти зачитували спогади очевидців, які викликали великий смуток у душах слухачів. Переглядаючи відео, в якому жінка похилого віку розповідала історію зі свого життя в ті часи, студенти ледь стримували сльози. Усі учасники запалили свічку скорботи і вшанували пам'ять загиблих.
Сергій ВЕНГЕРОВСЬКИЙ, викладач історії України
