Створення безпечного освітнього середовища та попередження булінгу

Батьківська категорія: Викладачі

Нормативно - правова база з питань булінгу (цькування).

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню) від 18 грудня 2018 року № 2657- VIII"

Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 № 1646 "Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти"

Методичний посібник "Кодекс безпечного освітнього середовища"

Види булінгу: 

- фізичний: штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень;

- економічний: крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших  особистих речей, вимагання грошей;

-  психологічний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка  обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози,  жарти, маніпуляції, шантаж;

-   сексуальний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення  образливих чуток, сексуальні погрози, жарти;

-  кібербулінг: приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв.

 

Типові ознаки булінгу (цькування)

-  Систематичність  (повторюваність) діяння;

- наявність сторін (кривдник, булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

- дії або бездіяльність кривдника,  наслідком яких є заподіяння психічної  та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування  потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції  потерпілого.

 

Відповідальність за булінг

 

До кого звертатися у випадку булінгу.

 

- Директор коледжу Любов Борисівна  Білокобильська;

- Заступник директора з виховної роботи Оксана Володимирівна Колесник;

- Практичний психолог Оксана Сергіївна Хомишенко;

- Соціальний педагог Світлана Леонідівна Коваленко;

- Наставники груп та викладачі коледжу.

 

Національна «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» з питань запобігання насильству

(консультації юриста, психолога, соціального педагога):

 

Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

- Гаряча телефонна лінія щодо боулінгу 116 000;

- Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;

- Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;

- Уповноважений Президента України з прав дитини М.М. Кулеба:  0 44 255 76 75;

- Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;

- Національна поліція України 102.

Правила поведінки здобувача освіти

План заходів щодо запобігання та протидії булінгу на 2020 - 2021 н.р. КЗ СОР «Лебединський педагогічний фаховий коледж імені А. С. Макаренка»

Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування) у закладі освіти

Порядок реагування на випадки булінгу (цькування) у закладі освіти

Реакція дорослих на булінг

 

Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і викладачів) на  ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності,  демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили  або дізналися про булінг:

  • Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати.
  • Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.
  • Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації.
  • Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.
  • Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.
  • Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.
  • Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно.
  • Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми.
  • Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.
  • Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.

 

Що можуть зробити викладачі?

Для успішної боротьби з насильством:

 

  • Усі учасники освітнього процесу мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у закладі є неприйнятними.
  • Спільно з студентами мають бути вироблені правила поведінки у групі. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.
  • Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок дитини і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.
  • Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Студентам важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути  негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при  повторних випадках агресії.
  • Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна  зробити, щоб таке не повторилося.
  • Студентам треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити дитину, яка потерпає від знущання, якщо треба, покликати на допомогу дорослих.
  • Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб діти не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати студентам

підтримку і конфіденційність, бути тактовними.

 

Що можуть зробити батьки?

 

Багато дітей соромляться розповідати дорослим, що вони є  жертвами булінґу.

Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

  • Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
  • Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
  • Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
  • Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
  • Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
  • Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, завуча або директора закладу.