Наша дума, наша пісня не вмре не загине

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава,

СлаваУкраїни!

Т.Г.Шевченко

Українська пісня… Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією. З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Пісня супроводжує  від колиски до останнього подиху, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні ніжністю струни чи рокотанням грому. Її не знищили репресії та голодомори, не заглушили чортополохи безпам'ятства.  Українська пісня – найчарівніша квітка у вінку української мови, історії, культури та духовності. Вона черпає нові мелодії, що линуть до людських сердець, зворушуючи їх, закликає до добра.

Українські пісні  для нас не просто явище минулого, не тільки унікальний історичний документ, а й цінний скарб, який  окреслює феномен української нації, покликаний виплекати в  душах нинішнього і прийдешніх поколінь національну свідомість і гордість за свій народ, його історію і культуру.

Саме цих цінностей торкнулися   студенти 331 групи спеціальності Музичне мистецтво у відкритій виховній годині «Педагогічної вітальні», на якій були присутні й студенти   ІІІ-х курсів.

Студенти Сніжана Муха, Олена Луць, Яна Сіробаба, Анастасія Рижова, Марія Огієнко, Анна Солдатенко, Юлія Берест підготували цікаві розповіді про визначних для української культури особистостей, які в своїй творчості піднесли славу української пісні, зробили її знаною у всьому світі. Присутнім були запропоновані вікторини про жанри українських пісень, про українські народні інструменти та на знання українських народних пісень.

І звісно ж – лунали пісні. Про рідну Україну, її чудову природу, про любов і повагу до родини,  до мами і батька, про кохання і страшну війну, яка щодня забирає життя українських дітей.  Студентство  закликало всіх свідомих молодих людей, які вважають себе українцями, своїм прикладом демонструвати повагу і шану своїй національній культурі, своїй мові, своїй пісні. Бо як сказав легендарний Богдан Хмельницький «Межі моєї мови – це межі моєї держави. І той, хто живучи в Україні, говорить ворожою мовою, той або ворог, або його раб».

У своєму зверненні до студентів та колег наставник групи наголосила, що завтрашній день незалежної України, її остаточне воскресіння залежить від того, наскільки високою буде національна свідомість її громадян, тому  особливе і дуже важливе завдання педагогів і майбутніх учителів полягає у формуванні національної свідомості молодого покоління.

Українська пісня дивувала і дивуватиме близькі і далекі світи допоки буде Україна! Тож разом бережімо і плекаймо нашу культуру, нашу мову і нашу пісню! Слава Україні! Героям Слава!

Деменко Н.М., наставник 331 групи