Голодомор: крізь призму пам'яті і болю

Згадайте нас – бо ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

Н. Виноградська

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами.

Кожного року, у четверту суботу листопада – національний День пам'яті жертв голодоморів.

Цього року ця сумна дата припадає на 27 листопада. Кожен із нас переосмислює історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця.

Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв. Кажуть, що минуле не належить нікому, воно – надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторювалися ніде і ніколи.

Пам'яті мільйонів українців, які загинули мученицькою смертю від голоду у 1932 – 1933 роках, присвячується книжкова виставка – панорама «Ціна життя», яка організована у читальній залі бібліотеки.

На виставці представлені книги, документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців тих, хто у своїй пам'яті крізь роки проніс страждання та біль, спричинені тоталітарним режимом. Книги бентежать душу, наповнюють наші серця пекучим болем і в кожній із них звучить заклик пам'ятати власне горе і не причинити його нікому.      

Голодомор – вікова трагедія української нації. Про нього повинен знати весь світ, нинішні і прийдешні покоління.

Поклонімося ж пам'яті мільйонів загиблих наших  співвітчизників.

 

Ірина МІРОНОВА, бібліотекар